Внутрішньовенна ін’єкція – це введення лікарського засобу в кров’яне русло пацієнта. При цій процедурі важливо дотримуватися всіх правил, приділяючи особливу увагу асептикам, щоб не завдати шкоди здоров’ю хворого.

Куди ставити внутрішньовенний укол?

У більшості випадків для постановки уколів використовуються вени, що проходять через область ліктьової ямки (через свого близького розташування до шкірних покривів і великого діаметра), а також поверхневі венозні судини передпліччя, рідше – ніг.

Якими бувають вени?

Перш ніж робити внутрішньовенний укол, необхідно знати про те, які типи вен існують. Залежно того, наскільки вена зміщується за площиною, розрізняють такі види:

1. Змінна – має здатність до легкому переміщенню в підшкірній клітковині, зміщується на відстань, що перевищує її діаметр, знизу не зафіксована.
2. Фіксована – незначно зміщується, практично не можна перемістити на відстань, відповідне ширині самого судини.

Існує ще одна класифікація, при якій враховується видимість і пальпація вен:

1. Слабо контурована вена – не виступає над шкірних покривів. Легко прощупується і проглядається виключно передня венозна стінка.
2. Добре контурована вена – відрізняється об’ємністю, добре пальпується, проглядається і виступає над шкірним покривом.
3. Не контурована вена – хоч я знаю неозброєним оком і не піддається пальпації. Промацати її може тільки досвідчений медичний фахівець.

Крім того, їх підрозділяють на тонкостінні та товстостінні в залежності від вираженості венозної стінки.

Які вени підходять для постановки уколів?

Найкраще для внутрішньовенних ін’єкцій підходять товстостінні добре контуровані ковзаючі або фіксовані вени. Значно складніше поставити укол у слабо контуровану вену, незалежно від товщини її стінок і рівня фіксації.

Відео, як правильноробити внутрішньовенний укол

Ускладнення і небажані наслідки

При неправильній постановці уколу або виборі вени існує ймовірність розвитку певних ускладнень. Важливо досить щільно фіксувати голку в вені. В іншому випадку вона буде обертатися, травмуючи судину. Найбільш часто дана проблема спостерігається у людей похилого віку. У подібній ситуації необхідно припинити введення розчину та зробити ін’єкцію в іншу вену. На місці пошкодження, як правило, утворюються гематоми, підшкірні крововиливи. На дану область рекомендується накласти фіксуючу пов’язку.

Часто під час процедури люди зіштовхуються з проблемою ламкості вен. Складність полягає в тому, що візуально та на дотик такі судини абсолютно не відрізняються від здорових. Однак при введенні лікарського розчину утворюється велика, болюча гематома.

Ще одне часте ускладнення – це потрапляння препарату в область підшкірної клітковини. Основна причина – недостатньо міцна фіксація голки. Якщо пацієнт під час процедури поворухне рукою, то ін’єкційний розчин потрапить під шкірні покриви. Щоб уникнути такого ускладнення рекомендується фіксувати вену в двох точках або ж за всією верхньою кінцівки. Також потрапляння ліків під шкіру може виникати через прокол судини тонкою голкою одноразових шприців.

Покрокова інструкція постановки внутрішньовенного уколу

Для того щоб правильно зробити внутрішньовенний укол, необхідно діяти за наступною схемою:

1. Вимити руки, надіти рукавички.
2. Набрати в шприц розчин.
3. Посадити пацієнта в зручну позу.
4. Надати руці, в яку буде вводитися розчин, правильне положення – розігнути лікоть і повернути кінцівку долонею вгору.
5. Підкласти під лікоть спеціальну подушечку.
6. Накласти джгут на область середньої третини плеча.
7. Знайти найбільш вдалу для уколу вену.
8. Обробити місце введення ін’єкції етиловим спиртом.
9. Зафіксувати шкірні покриви в місці уколу (трохи натягнути їх в районі згину ліктя і змістити до периферії).
10. Поставити голку паралельно вені, проколоти шкіру та обережно ввести голку на одну третину.
11. Фіксуючи вену лівою рукою, змінити напрямок голки та пунктувати судину до відчуття попадання до порожнього простору.
12. Потягнути поршень шприца на себе. Якщо голка потрапила до вени, шприц наповниться кров’ю.
13. Зняти джгут.
14. Обережно та повільно ввести ліки, залишивши в шприці близько 0,5-2 мл.
15. Прикласти до місця ін’єкції ватний тампон, оброблений спиртом, і обережно витягти голку з вени. Це допоможе попередити утворення гематоми.
16. Зігнути руку людини в лікті з доданим тампоном зі спиртом і попросити його потримати її в такому положенні протягом 5 хвилин (з метою профілактики можливої кровотечі).

На завершення процедури залишається закрити шприц ковпачком, викинути його та рукавички, після чого ретельно вимити руки.

Постановка внутрішньовенних уколів – досить складна процедура, що вимагає досвіду та певних навичок, тому краще довірити її виконання професіоналам, звернувшись до центру «Медсестра».

Анафілактичний шок – це небезпечна для життя хворого, швидко прогресуюча алергічна реакція з супутнім зниженням показників артеріального тиску, аж до гіпотонічного кризу. Важливо знати, як грамотно надати допомогу пацієнтові. Найкраще довірити цю задачу професіоналам, звернувшись до медичного центру «Медсестра».

Особливості надання допомоги при анафілаксії

Надаючи допомогу, важливо знати послідовність дій та назви медикаментів, які застосовуються з метою усунення нападу. Існує ряд лікарських засобів, включених у протишоковий набір, які обов’язково повинні бути не тільки в лікувальних установах, а й домашній аптечці.

Анафілактичний шок у останні роки все частіше став діагностуватися в лікарській практиці. За статистикою, число даних нападів зросла більш ніж на 50%. Таку динаміку фахівці пояснюють появою на ринку продуктів, що мають неорганічне походження і викликають сильну харчову алергію.

МОЗ були складені документи, що описують покроковий інструктаж з надання первинної (догоспітальної) і вторинної допомоги людині з анафілаксією, і включають список ефективних препаратів. Згідно з вимогами МОЗ, аптечки з протишоковими засобами повинні обов’язково мати всі державні медустанови, приватні центри та клініки, процедурні кабінети.

Набір протишокових медикаментів

У комплектацію аптечки включені:

1. Спирт медичний (1 фл.).
2. Адреналін в ампульної формі випуску (0,1% -ний, 10 шт.) – вводиться ін’єкційним шляхом внутрішньом’язово. Сприяє нормалізації функціонування серцево-судинної системи.
3. Бинти / марля стерильні.
4. Протиалергічні медичні препарати (супрастин, тавегіл) – надають блокуючий вплив на гістамінові рецептори, що провокують появу реакцій алергічного характеру.
5. Одноразові шприци (по 2 і 10 мл).
6. Палять (1 шт.).
7. Стерильна вата.
8. Димедрол (в ампулах, 10 шт.) – пригнічує процес продукування гістаміну. Заспокійливо впливає на центральну нервову систему.
9. Катетер – необхідний для внутрішньовенного введення певних протишокових медикаментозних засобів.

• Еуфілін (в ампулах, 10 шт.) – нормалізує дихальну функцію. Купірує бронхоспазми.
• Лейкопластир.
• Преднізолон (10 ампул) – ефективні протишокові ліки, швидко усуває симптоматику анафілаксії.
• Хлорид натрію, розчин (2 шт. По 400 мл) – характеризується наявністю детоксикаційних властивостей. Нормалізує водний баланс в організмі потерпілого, введення здійснюється крапельно в / в.

В аптечці повинні знаходитися інструкції із застосування кожного з засобів.

Допоміжні засоби

При анафілаксії іноді додатково можуть знадобитися:

1. Крапельниці й трансфузійні системи – для внутрішньовенного введення ліків інфузійним шляхом.
2. Киснева маска – може знадобитися при непритомних станах, порушенні дихальної функції.
3. Пінцет – використовується для видалення жала в тих випадках, коли шок розвивається через укус комах.
4. Дихальна трубка – використовується в найбільш важких клінічних ситуаціях, що супроводжуються набряком респіраторних органів.

Допоміжні засоби слід мати в домашній аптечці (особливо, якщо людина вже раніше зіштовхувалася з подібним станом), а також у потягах, подорожах, коли неможливо вчасно отримати професійну лікарську допомогу.

Як діяти правильно?

Алгоритм дій при шоковому стані:

1. В / в або в / м шляхом ввести потерпілому Гидрокортизон (від 100 до 300 мг) або преднізолон (з розрахунку 2 мг препарату на 1 кг маси тіла потерпілого), або Дексаметазон (від 4 до 20 мг).
2. Підшкірним шляхом ввести 0,1% -ний розчин адреналіну в дозі 0,5-1 мл. Якщо через 15 хвилин показники артеріального тиску не стабілізуються, повторити процедуру.
3. В / м ввести 2% Супрастин (2 мл) або ж 1% Димедрол (в дозуванні 5 мл).
4. При порушенні дихальної функції, бронхоспазмах в / м ввести пацієнту 24% Еуфілін (в дозуванні від 1 до 2 мл) або 10 мл 2,4% розчину – в / в.
5. При симптомах, характерних для серцевої недостатності, в / в шляхом ввести серцеві глікозиди (строго дотримуючись прописану в інструкції дозування).
6. При введенні препарату-алергену в руку або ногу на місце трохи вище уколу рекомендується накласти джгут і обколоти уражену ділянку адреналіном, натрію хлоридом, розведеним фізрозчином (у співвідношенні 1:10).
7. Прикласти лід до місця введення.

При перших ознаках анафілактичного шокового стану потрібно в терміновому порядку викликати фахівців. Швидку, професійну допомогу в даному випадку нададуть співробітники центру «Медсестра».