Шлунок – орган травного тракту, який необхідний для розщеплення їжі і вилучення з неї найцінніших, корисних речовин. Для цього їм виробляється соляна кислота, без якої вищевказані процеси просто неможливі. Завдяки їй також підтримується кислотно-лужний баланс. У здорової людини кислотність не перевищує рівень в 1,5 – 2,3 одиниць. Відхилення в більшу або меншу сторону позначаються не тільки на травленні, але і на самопочутті.

Причини і симптоми підвищеної кислотності

Підвищена кислотність – це надмірне вироблення соляної кислоти. Є кілька причин такого відхилення:

1. Неправильне харчування. Вживання великої кількості смаженої або гострої їжі може спровокувати різкий стрибок шлункової кислотності. До подібного наслідку призводить також безладне харчування і звичка їсти перед сном.

2. Шкідливі звички. Алкоголь і тютюн також здатні змінювати рівень рН у вищу сторону.

3. Стреси, нервові розлади, психоемоційні порушення. До них призводить брак відпочинку, хронічна втома, систематичне стомлення на роботі чи навчанні.

4. Гелікобактерна інфекція. Вона провокує розвиток гастриту або виразкової хвороби шлунка.

5. Гиперсекреція гастрину. Це гормон, коливання концентрації якого можуть мати серйозні наслідки, адже він відповідає за травні процеси в організмі.

6. Прийом деяких видів препаратів. Наприклад, НПЗП або гормонів. Ці медикаменти дратують шлункову слизову, провокуючи різке підвищення кислотності.

Підвищення кислотності шлунка ніколи не протікає безсимптомно. Розпізнати таке порушення можна за багатьма симптомами, найчастішими з яких є:

1. Печія. Її вважають найголовнішою ознакою підвищеної шлункової кислотності. Вона проявляється печінням в області стравоходу і кислою відрижкою. З’являється найчастіше після прийому їжі.

2. Порушення роботи шлунка. В такому випадку хворий скаржиться на дискомфорт, здуття, відчуття розпирання в епігастральній зоні. Паралельно може виникати гірка відрижка або гіркий присмак у роті.

3. Підвищене газоутворення, метеоризм і запор. Ці симптоми виникають при тривалому перебігу патологічного стану.

Прояв перших ознак підвищеної кислотності шлунка є вагомою підставою для звернення до лікаря.

Причини і симптоми низької кислотності шлунка

Брак соляної кислоти може стати наслідком:

• шлункових захворювань: гастриту, дуоденіту, гастродуоденіту;

• вікових змін, що відбуваються в організмі;

• ендокринних розладів: порушення вироблення гормонів здатне вплинути на все без винятку системи в організмі.

Симптоматика при зниженій шлунковій кислотності схожа з тією, яка характерна для підвищеного вироблення соляної кислоти. В даному випадку пацієнти скаржаться на:

1. Печію. Вона викликана нездатністю шлунка повноцінно розщепити їжу, внаслідок чого вона може закидати назад в стравохід. Такий процес називається рефлюксом.

2. Запах гнилі з ротової порожнини. Він може змінюватися кислим присмаком і болісної відрижкою. Симптоми стають більш вираженими відразу після вживання їжі або при тривалому голодуванні.

3. Підвищене газоутворення, метеоризм, бурчання в животі. Причина появи цих симптомів криється все в тій же нездатності шлунка повноцінно переварити їжу.

Нарешті, при зниженій кислотності шлунка чергуються види розлади стільця. Запори змінюються проносами, а потім навпаки. І так відбувається до тих пір, поки проблема не буде виявлена, а її причини не встановлені. Тільки виняток дії на організм тригерів, що провокують підвищення або зниження кислотності шлунка, є запорукою відновлення здорового і повноцінного процесу травлення.

Рак кишечника – онкологічне захворювання, що супроводжується утворенням злоякісної пухлини. Формується вона з епітелію слизової оболонки, що вистилає кишку. Найчастіше хвороба вражає товстий кишечник, в той час як в тонкому новоутворення діагностується виключно рідко. Жінки і чоловіки хворіють даним видом карциноми однаково часто і переважно в віці після 50 років.

Стадійність раку кишечника

Відповідно до загальноприйнятої класифікації, виділяють 4 стадії хвороби:

1. На першому етапі на слизовій оболонці утворюється невелика пухлина. Вона не виходить за межі слизової оболонки, але вже провокує виникнення симптомів інтоксикації.

2. На другій стадії новоутворення проростає вглиб слизової і досягає м’язового шару. З цього періоду порушується нормальна робота кишечника.

3. При переході патології на 3 стадію розвитку онкологічний процес зачіпає лімфатичні вузли. Ракові клітини разом з лімфою розносяться по всьому організму, а пухлина вже настільки велика, що тисне на суміжні органи і закриває більшу частину просвіту кишки.

4. Останній етап – четвертий. В цей час утворюються метастази в печінці сечовому міхурі, матці і придатках, у чоловіків уражається простата.

Небезпека хвороби полягає в її латентному перебігу на початковій стадії. Тому виявляється вона часто випадково.

Симптоми онкології кишечника

Незначні відхилення в роботі кишечника, які з’являються на ранньому етапі розвитку патології, часто залишаються непоміченими. Пацієнт відчуває тривогу вже тоді, коли хвороба починає проявлятися інтенсивніше і викликає:

• розлади стільця, коли проноси чергуються з запорами;

• неприємні, ниючі болі в нижньому сегменті живота;

• почорніння калу;

• непереносимість м’яса, якої раніше не було;

• зниження або повне зникнення апетиту;

• швидку стомлюваність і денну сонливість.

Назвати ці симптоми специфічними можна. Але за такими клінічними проявами можна запідозрити не тільки саму патологію, а й приблизну локалізацію пухлини:

Прояв навіть одного з цих симптомів протягом тривалого часу – серйозне відхилення. Для верифікації діагнозу необхідно звернутися до гастроентеролога або колопроктолога (в залежності від того, яка частина кишечника була вражена).

Для діагностики хвороби виконуються пальпація, аналізи крові і калу, іригоскопія, колоноскопія і ректороманоскопія. Додатково може призначатися комп’ютерна або магнітно-резонансна томографія. Виконання біопсії не завжди доцільно, оскільки процедура може спровокувати різке посилення перебігу патологічного процесу.

Профілактика раку кишки

Передбачити ймовірність розвитку раку кишки дуже складно, тому і 100% ефективних превентивних заходів не існує. Однак зменшити ризик виникнення смертельно небезпечної хвороби все ж можна. Для цього слід:

• раціонально харчуватися, уникаючи зловживання шкідливими продуктами;

• вести помірно активний спосіб життя;

• відмовитися від алкоголю і сигарет;

• уникати запорів: для цього необхідно включити в раціон якомога більше рослинної їжі.

При наявності схильності до ракових захворювань необхідно регулярно перевірятися у онколога. А для виключення розвитку злоякісних пухлин кишечника потрібно періодично проходити колоноскопію.

Гормональні порушення – одна з найпоширеніших проблем з ендокринною системою людини. З подібними збоями можуть стикатися і чоловіки, і жінки. Більш того, навіть діти не застраховані від подібного дисбалансу.

Загальні причини гормональних розладів

Загальні провокуючі фактори, вплив яких не пов’язаний з гендерною приналежністю людини:

• хронічні стреси, при яких відбувається поступова зміна структури нервових тканин і порушення діяльності ендокринної системи;

• неправильне харчування;

• зайва вага;

• шкідливі звички;

• гіподинамія;

• несприятлива спадковість;

• цукровий діабет;

• інфекції, що передаються статевим шляхом;

• період статевого дозрівання у дівчаток і хлопчиків;

• ниркові і печінкові патології;

• негативний вплив екології.

Дорослі повинні враховувати, що ці ж чинники можуть спровокувати порушення гормонального профілю і в дитячому організмі. А це може вкрай негативно вплинути на здоров’я дитини і її розвиток в подальшому.

Гормональні розлади у жінок

Жіночий організм більше схильний до негативного впливу негативних зовнішніх і внутрішніх факторів. При цьому гормональний фон настільки крихкий, що на нього може вплинути навіть, на перший погляд, незначна деталь. Але серйозний дисбаланс спровокувати здатні найчастіше такі чинники:

1. Клімакс. Наступ менопаузи супроводжується скороченням вироблення естрогену і прогестерону.

2. Вагітність і післяпологовий період. В цьому випадку організм, навпаки, посилено виробляє гормони, щоб плід міг повноцінно розвиватися. А після пологів ще потрібен час, щоб ендокринна система повернулася до колишнього режиму роботи.

3. Гормонотерапія. Системні гормональні препарати або передозування місцевими медикаментами може порушити баланс біологічно активних речовин. Перш за все, це стосується контрацептивів, які приймають багато жінок.

4. Аборти або операції в області репродуктивних органів. Будь-які хірургічні втручання в статеву систему жінки здатні на час порушити гормональний баланс.

Ендометріоз, миоматоз, оофорит та інші гінекологічні захворювання також є причиною розладу синтезу гормонів.

Гормональний збій у чоловіків: найчастіші причини

Головна ознака порушення синтезу біологічно активних речовин в чоловічому організмі – проблеми з потенцією. Такий стан негативно відображається і на психоемоційному стані пацієнта. Якщо довгий час ігнорувати подібні відхилення, підвищується ризик розвитку психічних і серцево-судинних хвороб.

Причини гормонального розладу у чоловіків:

1. Поразка яєчок. Травми або запальні процеси в області яєчок – часта причина зниження вироблення тестостерону.

2. Загальна інтоксикація організму. Неважливо, яка етіологія отруєння, але воно може призводити до посиленого вироблення естрогену з тестостерону. Переважання в чоловічому організмі жіночого статевого гормону супроводжується цілою низкою симптомів.

3. Похилий вік. Після 50 років в організмі чоловіка знижується вироблення андрогенів. Цей процес пов’язаний з біологічним процесом старіння, і запобігти або зупинити його складно.

Наявність хронічних захворювань теж може вплинути на гормональний фон у чоловіків. Ситуація не завжди може самостійно нормалізуватися, тому важливо вчасно звернутися за допомогою до лікаря. Діагностикою та лікуванням гормональних розладів займається лікар-ендокринолог. Але жінки можуть звернутися за допомогою до свого гінеколога, а чоловіки – до андролога.

Невус – доброякісне новоутворення на шкірі, утворюється при надмірному скупченні меланоцитів в одній ділянці. У народі такий наріст називають родимкою. Не секрет, що під впливом певних факторів така пігментна пляма може малигнизуватися – перейти з доброякісного новоутворення в меланому. Розпізнати цей процес можна за кількома ознаками, але відноситься до них наявність волоса на родимці?

Чому росте волосся на невусах?

Родимки утворюються на шкірі з меланоцитів. Це особливі шкірні клітини, які виробляють і накопичують в собі меланін – пігмент, що відповідає за колір шкірних покривів. Саме завдяки йому під час загоряння епідерміс набуває характерний бронзовий відтінок. Саме тому невуси зазвичай забарвлені в коричневий, червоний, тілесний колір, а іноді навіть мають синюватий відтінок.

Родимки розташовані на кордоні, де епідерміс переходить в дерму. Вони не мають коренів, тому їх видалення – не проблема, але тут потрібен професійний підхід.

Так, чому волосся росте з невуса? Вся справа в розташуванні фолікула, який знаходиться між другим шаром шкіри – дермою, і підшкірно-жировою клітковиною. Тобто, волосяна цибулина локалізується нижче, ніж родимка, тому волосок росте не з родимки, а буквально проростає її. Причому структура волоса товща, ніж зазвичай, та й сам він за кольором помітно темніше.

Чи небезпечний волосок на родимці?

З точки зору естетики дане явище розглядається чимало не катастрофічним. Особливо для жінок, для яких родимка сама по собі вже може бути проблемою. Але якщо розглядати ситуацію через медичну призму, то волосся, що проростає через родимку, є сприятливою ознакою.

Він свідчить про доброякісну природу новоутворення, особливо для людей зі схильністю до раку шкіри. Справа в тому, що волосся можуть проростати тільки через здорові і «живі» шкірні клітини. В область злоякісної пухлини зростання волосяного покриву, як правило, не спостерігається. Якщо ж це відбувається, то вкрай рідко.

Чи можна видалити волосся на родимці?

Наявність рослинності на невусі може не турбувати в тому випадку, якщо розташовується дефект не на відкритій ділянці. В іншому випадку естетичний дискомфорт може тільки наростати і в цьому випадку виникає питання: як позбутися від некрасивого наросту?

Найпростіший спосіб – акуратно ножицями зрізати волосок на родимці. Але враховуйте той факт, що незабаром він знову відросте і, можливо, буде довше і міцніше, ніж раніше. Щоб назавжди забути про проблему, необхідно видаляти не волосся, а самі невуси. Для цього використовуються різні апаратні методики:

• лікування лазером;

• радіохвильова терапія;

• електрокоагуляція;

• кріодеструкція.

Метод видалення невуса підбирає тільки лікар. Але частіше використовується лазерна технологія, що дозволяє не тільки посікти наріст, а й взяти зразок його тканин на гістологічне дослідження.

Чого категорично не можна робити?

Видалення волосся на родимці – питання досить делікатне. Аби не звертатися до лікаря, багато пацієнтів намагаються самостійно вирішити проблему. У цьому процесі категорично неприпустимо використовувати бритву або пінцет для усунення дефекту. Також не рекомендується боротися з невусами за допомогою лужних розчинів наприклад Суперчистотіл.

Травмування родимки може привести до розвитку інтенсивного запального процесу. А це, в свою чергу, здатне спровокувати озлокачествление новоутворення. Пам’ятайте, що, якщо волосся раптово випало з наросту і більше там не виникає, отже, невус почав перероджуватися в рак. У цьому випадку необхідно звернутися до лікаря якомога раніше: своєчасний початок терапії запобігає ризику розвитку небезпечних ускладнень.