Як перев’язувати рани для надання першої допомоги

Грамотному наданню першої допомоги потерпілому, що має рани, необхідно навчитися, і правильно робити прості перев’язки. Для того, щоб перев’язати рану, знадобиться стерильна тканину, яка дозволить зменшити кровотечу та уникнути можливого інфікування. Спеціальні перев’язувальні матеріали продаються у кожній аптечній мережі, проте зробити перев’язку можна і використовуючи будь-які підручні засоби, що дозволяють зафіксувати пов’язку на рані. Головне, щоб матеріал був чистим.

Обробка поверхні рани

У першу чергу, рану необхідно продезінфікувати, обробивши її фізіологічним розчином. Якщо даного засобу під рукою не виявиться, то можна використовувати для обробки поверхні рани чисту воду і м’яку, що не ворсисту тканину.

Якщо рана кровоточить, то перш ніж робити перев’язку, рекомендується дочекатися зупинки кровотечі, тим більше, що кров досить добре сама очищає і дезінфікує пошкоджену поверхню. Щоб зупинити кровотечу, рану необхідно притиснути. Під руку слід підстелити рушник або серветку, щоб уникнути попадання в поверхню рани мікробів та інфекції.

При можливості, на серветку рекомендується нанести антибактеріальний засіб (мазь, крем або розчин). Таким чином, можна не тільки попередити інфікування, а й запобігти прилипання серветки до рани. Якщо тканина прилипне до поверхні рани, то кровотеча може відкритися знову і навіть посилитися, при знятті пов’язки.

Щоб правильно накласти пов’язку, необхідно скласти шматочок чистої тканини таким чином, щоб він повністю покривав поверхню рани. У тому випадку, якщо планується фіксація бинта за допомогою пластиру, то тканина повинна бути трохи більше розмірів самої рани, з метою уникнення зіткнення шкіри з клейкою поверхнею.

Проводячи дані маніпуляції потрібно діяти акуратно, не торкаючись руками до тієї частини тканини, яка буде накладатися на поверхню рани. Потім необхідно з кожного боку закріпити серветку, використовуючи для цих цілей невеликі шматочки лейкопластиру або ж медичної стрічки. Користуватися монтажною стрічкою для обробки рани не рекомендується, оскільки вона може травмувати шкірні покриви в процесі зняття.

Як допомогти при анафілактичному шоці?
Анафілактичний шок - це небезпечна для життя хворого, швидко прогресуюча алергічна реакція з супутнім зниженням показників артеріального тиску ...
читати

Пошкоджену ділянку, покриту чистою серветкою, необхідно ретельно обмотати зверху бинтом або тканиною. Не варто дуже старатися, оскільки надмірно туга пов’язка може привести до порушення процесів кровообігу, локалізованих в області пошкодженої кінцівки. Зафіксувати пов’язку можна, використовуючи будь-які підручні предмети, наприклад, шпильок, лейкопластиру, скріпок.

Важливо подбати про те, щоб ранова поверхня і пов’язка не намокла. Тому якщо існує ймовірність контактів з рідиною, рекомендується помістити між серветкою і пов’язкою покласти невеликий шматочок поліетиленової плівки.

Додаткові поради та рекомендації

При серйозному пораненні може проявитися набряклість. Для того, щоб цього не сталося, слід зняти з руки потерпілого кільця, годинник, браслети, які можуть порушувати процеси кровообігу в травмованої кінцівки. Також пошкоджену ділянку тіла можна трохи підняти, щоб позбутися від припухлості, і стабілізувати показники кров’яного тиску.

Слід зазначити, що перев’язувати потрібно не кожну рану. Наприклад, при незначних ранових ураженнях, краї яких добре сходяться, а ризики намокання і забруднення відсутні, то можна не вживати ніяких додаткових дій, обмежившись обробкою і дезінфекцією. Якщо краї поверхні рани розходяться, з’єднати їх можна за допомогою лейкопластиру.

Після накладення пов’язки, її слід зняти, як тільки з’явиться така можливість, щоб рана змогла підсохнути і затягнутися.

Попередження

Обробляючи поверхню рани, необхідно уникати будь-яких контактів з кров’ю потерпілого, щоб максимально знизити ризики інфікування. З метою безпеки перед наданням першої допомоги рекомендується надіти на руки латексні рукавички.

Як вибрати будинок престарілих?

Будинок пристарілих – це спеціалізована установа, призначена для проживання людей похилого віку, які потребують підвищеної уваги, турботи, професійного догляду. Величезною популярністю зараз користуються приватні пансіонати https://zhemchug.by/, що пропонують гідні умови життя і широкий спектр додаткових послуг. Щоб не помилитися, обираючи хоспіс, необхідно враховувати ряд ключових чинників.

Документи

Перед оформленням родича до будинку для людей похилого віку та підписанням договору необхідно уважно ознайомитися з ліцензією, а також іншою документацією, яка підтверджує статус установи.

Місце розташування

В ідеалі пансіонат для людей похилого віку повинен знаходитися за містом, в екологічно чистому районі. Це важливий фактор, який впливає на здоров’я пенсіонера. При цьому варто враховувати транспортну розв’язку, а також віддаленість від міста. Бажано, щоб пансіонат був не далеко, і родичі мали можливість регулярно та без зайвих складнощів відвідувати свою близьку людину.

Раціон харчування

Приватні пансіонати приділяють особливу увагу раціону своїх постояльців. Меню розробляється дієтологами з урахуванням усіх потреб організму літньої людини. Необхідно переконатися в тому, що пропонований конкретною установою раціон включає в себе зелень, свіжі овочі та фрукти, м’ясо та рибу нежирних сортів.

Важливо, щоб меню було не тільки корисним, але і смачним, різноманітним. Деякі установи пропонують таку послугу, як розробку окремого раціону для постояльців, що мають певні проблеми зі здоров’ям, що вимагають дотримання дієти.

Кваліфікація персоналу

Рівень кваліфікації персоналу має важливе значення при виборі пансіонату для літніх людей. Необхідно, щоб в штаті працювали досвідчені медсестри, доглядальниці, співробітники, які мають медичну освіту, здатні надати гостю своєчасну допомогу.

Атмосфера

Місце проживання та атмосфера, що панує в пансіонаті, впливають на психоемоційний та фізичний стан літньої людини. Перевагу рекомендується віддавати затишним заміським котеджам, оснащеним сучасними меблями та технікою, з атмосферою, максимально наближеною до домашньої.

Варто заздалегідь відвідати центр, поспілкуватися з персоналом, оглянути номери, поговорити з іншими постояльцями. Велике значення має і ставлення співробітників до своїх підопічних. Крім медичної допомоги та гігієнічного догляду літнім людям потрібна увага, душевне тепло, психологічна підтримка, соціалізація, повноцінне спілкування.

Оснащення і безпека

Важливо, щоб пансіонат був оснащений спеціальною медичними меблями, поручнями, антиковзаючими покриттями, що гарантують безпеку людей похилого віку, особливо які мають проблеми з руховою функцією. Також варто звернути увагу на цінову політику установи та відгуки про нього з боку інших постояльців, їх родичів.

Якщо виникають складнощі з вибором будинку престарілих, а літній людині потрібні догляд і медична допомога, завжди можна скористатися послугами центру «Медсестра», запросивши фахівця до себе додому.

Захворювання хребта

Патології хребетного стовпа широко поширені, і з кожним роком кількість людей, що мають подібні проблеми, зростає. Причому до захворювань хребта схильні в рівній мірі як молоді люди, так і особи похилого віку. До групи особливого ризику потрапляють представники сильної статі, оскільки їх професійна діяльність передбачає підвищені фізичні навантаження. Хвороби хребта вимагають грамотного та своєчасного лікування. В іншому випадку наслідки можуть бути несприятливими, аж до інвалідності й втрати працездатності. Що б уникнути неприємних наслідків із захворюванням хребта звертайтеся до справжніх професіоналів у медичний кабінет «Safronov uniq med» https://safronov.com.ua/.

Класифікація захворювань хребетного стовпа

Захворювання хребта поділяються на 2 основні групи:

  1. Дегенеративно-дистрофічні (остеохондроз, міжхребцеві грижі, спондилоартроз, спондильоз, протрузія диска). Виникають у результаті спадкової схильності та неправильного способу життя. Недостатня рухова активність, підняття важких предметів, надмірні фізичні навантаження, травматичні ушкодження, стресові ситуації, неправильний раціон харчування сприяють патологічним змінам у хребцях, міжхребцевих дисках, суглобах, м’язових і хрящових тканинних структурах.
  2. Запальні (артрити, артрози, міозит, радикуліт). Виникають на тлі запалення, інфекційних процесів бактеріального характеру, що протікають у хронічній формі, або ж внаслідок переохолодження.

У більшості випадків захворювання хребетного стовпа розвиваються і прогресують під впливом відразу декількох факторів.

Симптоми захворювань хребта

Патології хребта проявляються такими клінічними симптомами:

  • больовим синдромом;
  • скутість рухів, дискомфортними відчуттями в спині, що виникають при нахилах, поворотах тулуба;
  • набряком верхніх і нижніх кінцівок;
  • онімінням і зниженням чутливості;
  • відчуттям печіння;
  • паралічем;
  • парезом.

У деяких випадках захворювання хребта супроводжуються підвищеною стомлюваністю, головними болями та нападами запаморочення, погіршенням пам’яті й здатності до концентрації уваги, порушенням зорової функції, різкими перепадами показників артеріального тиску.

Основною ознакою, що виявляється на ранніх стадіях патологічного процесу, є хворобливі відчуття в області спини. Яскраво виражений больовий синдром характерний для радикуліту, запальних процесів. Ниючі та тупі болі часто вказують на виникнення остеохондрозу. У більшості випадків больовий синдром посилюється після фізичних навантажень, переохолодження, травматичних ушкоджень, при здійсненні різких рухів.

Ще одним тривожним симптомом є порушення рухової функції хребетного стовпа. При запущеній важкій формі хвороби пацієнти зазнають труднощів навіть із перевдяганням. Будь-які спроби нагнутися або повернутися даються їм з великими труднощами і супроводжуються сильними болями.

Діагностика та лікування

Діагностика захворювань хребта завжди починається з огляду пацієнта, вивчення присутньої симптоматики, аналізу результатів зібраного анамнезу. Спочатку фахівець розмовляє з хворим, з’ясовує чи були у нього травми, який його спосіб життя і рівень фізичних навантажень, які захворювання і хірургічні втручання він переніс у минулому. В ході безпосереднього огляду лікар визначає зони ущільнення шкірного покриву, м’язової напруги, оцінює стан плечового пояса, голови, хребетного стовпа, лопаток, тазового відділу.

Визначити проблемні зони допомагають також методи мануальної діагностики, що передбачають виконання простих вправ, нахилів, згинання та розгинання. Для уточнення діагнозу можуть бути призначені такі види досліджень, як міографія, комп’ютерна та магнітно-резонансна томографія. Залежно від отриманих результатів призначається оптимальне лікування, яке буде найбільш ефективним у конкретному клінічному випадку.

Часто пацієнтам потрібні ін’єкції, перев’язки та інші медичні маніпуляції, які можна провести в домашніх умовах. Для цього слід скористатися послугами досвідчених співробітниць з центру «Медсестра», які в будь-який зручний для пацієнта час виконають усі необхідні процедури швидко, якісно та професійно.

Як витягти жало зі шкіри

Саме отрута робить укуси бджіл чи ос настільки болючим. Людина яку ужалили комахи, повинна знати, як швидко і оперативно дістати жало, не допустивши потрапляння вмісту мішечка з отрутою під шкірні покриви.

Способи вилучення жала

Для того щоб дістати жало зі шкіри, можна скористатися одним з таких способів:

  • Витягти жало, зробивши це в найкоротші терміни з моменту укусу, щоб отрута не встиг потрапити в кровотік. Витягуючи жало, слід проявити обережність, уникаючи тиск на мішечок, розташовані в його кінці.
  • Вишкребти жало. Для цього необхідно трохи пошкребти шкіру в місці укусу уздовж жала, поки воно не вийде на поверхню. Потім його краєчок слід підчепити тонким предметом і витягнути, не пошкодивши мішечок з отрутою. Для цих цілей можна скористатися зворотною стороною ножа (попередньо необхідно переконатися в тому, що людина сидить не рухаючись, щоб уникнути можливого поранення). Підійде для вилучення і краєчок кредитної картки, пластикових документів.
  • Дістати жало можна, вхопившись за його край пінцетом, манікюрними ножицями або нігтями, після чого повільно і плавно витягти. Рекомендується уникати різких рухів, оскільки, якщо жало зламається, то дістати з-під шкіри його фрагмент буде вельми проблематичним завданням.

Іноді після укусу виявити застрягле жало не вдається. В таких ситуаціях не слід панікувати, оскільки деякі комахи (наприклад, шершні або оси), жало у своїй жертві не залишають.

Обробка укусу

Після того, як жало буде вилучено, місце укусу необхідно належним чином обробити:

  1. Промити місце укусу, використовуючи для цих цілей мило і чисту воду. Таким чином, можна значно знизити ймовірність бактеріального зараження або інфікування. Уражену частину тіла слід трохи потримати під проточною холодною водою, потім обробити милом і змити піну.
  2. Холодний компрес – полегшить біль і зменшить набряклість в області укусу. Шматочок льоду слід звернути в тканину і прикласти до травмованого місця від 10 до 15 хвилин. Потім рекомендується зробити перерву і провести процедуру ще раз. Якщо під рукою не виявилося льоду, то підійде пакетик з морожених овочами і будь-який інший холодний предмет.
  3. Знеболюючі препарати дозволять усунути больовий синдром. Якщо мова йде про дитину, вагітній жінці, то вибір ліки краще довірити фахівцеві. При укусах комах можна використовувати такі медикаменти:
  • Ібупрофен.
  • Парацетамол.

Приймати знеболюючі слід, відповідно до доданої до препарату інструкції!

                4. Зовнішні лікарські засоби, представлені у вигляді спрею або мазі, дозволять впоратися набряком, почервонінням, свербінням шкіри.

У більшості випадків місце укусу спочатку болить, а потім починає сильно свербіти. Усунути неприємні симптоми допоможуть такі препарати, призначені для зовнішнього застосування:

  • Орінол Плюс.
  • Мазь гідрокортизону.
  • Псило-бальзам.
  • Лосьйон «каламін».

     Засоби наносяться на попередньо очищені шкірні покриви, згідно з інструкцією.

               5. Профілактика анафілактичного шоку. Шоковим станам після укусу комах особливо схильні люди, які мають підвищену схильність до алергічних реакцій. Таким пацієнтам слід тримати під рукою автоін’ектор адреналіну і користуватися ним відповідно до інструкції.

Як обробити рану?
Правильна обробка поверхні рани допоможе уникнути великої кровотечі, інфікування та інших, вкрай несприятливих наслідків ...
читати

До характерних ознак наближається анафілактичного шоку прийнято відносити наступне:

  • Почервоніння і гіперемія шкірних покривів.
  • Алергічні висипання по типу кропив’янки.
  • Набряк язика і гортані.
  • Утруднення дихальної функції.
  • Хворобливі, дискомфортні відчуття, локалізовані в області живота.
  • Запаморочення.
  • Нудота і напади блювоти.
  • Утруднення ковтальної функції.
  • Набряк верхніх і нижніх кінцівок, губ, очей.

При подібній симптоматиці слід негайно викликати бригаду швидкої допомоги.

Додаткові рекомендації

При необхідності введення автоін’єктора адреналіну робити ін’єкцію краще внутрішньом’язово в сідничну область.

Алергічні реакції на укус завжди небезпечні і можуть мати непередбачувані наслідки, тому навіть зробивши укол, необхідно якомога швидше звернутися за професійною консультацією і медичною допомогою.